Витоки сучасної академічної доброчесності сягають 1960 року, коли після соціологічного опитування, ініційованого кількома науковими установами США виявилось, що 75% опитаних зізнались у списуванні, після чого більшість університетів почали декларувати серед основних вимог до студентів – доброчесне ставлення до навчання
Вітчизняна дослідниця Наталя Шліхта зазначає, що у сучасному «суспільстві знань» освіта стає тим основним капіталом, що визначає місце і можливості індивіда. Тому, вступати у виш варто саме заради отримання знань, набуття компетентностей, затребуваних на ринку праці, а не заради отримання диплома. У постіндустріальну епоху, провідні університети успішно поєднують надання фундаментального знання із продукуванням соціально затребуваного знання, практичних умінь і навичок. Можливості відкриваються для високоосвічених і креативних молодих людей, а не для тих, хто просто має диплом
[Шліхта Н., Шліхта І. Виховуємо академічну доброчесність в школі: методичні вказівки для вчителів].
Академічна доброчесність передбачає формування та вираження власних ідей у кваліфікаційних роботах; посилання на всі джерела інформації; виконання завдань самостійно або визнання співпраці; чесність під час іспитів. Наприклад, політикою академічної доброчесності (academic integrity policy) університету штату Арізона передбачається академічна чесність усіх учнів на усіх іспитах, документів, академічних трансакцій та записів. Можливі санкції включають, але не обмежуються ними: відповідні штрафні санкції, втрата реєстраційних привілеїв, дискваліфікація та звільнення
[Policy Academic Integrity of Arizona State University].
Закон України «Про освіту» академічній доброчесності відводить дві статті: стаття 6, де до принципів державної політики у сфері освіти віднесено академічну доброчесність; стаття 42, яка має назву «Академічна доброчесність», де подано визначення, умови дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними, науковими працівниками та здобувачами освіти, види порушень та передбачена відповідальність за них. У ст. 42 академічну доброчесність визначено як сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
[Про освіту: закон ВР України від 05.09.2017 № 2145-19].
З ініціативи Ольги ТАРАСОВОЇ, доцентки кафедри германської філології та перекладознавства, здобувачі й здобувачки освіти 1 року навчання під час опанування дисципліни “Основи наукових досліджень” пройшли онлайн-курс «Академічна доброчесність». Курс складається з навчальних модулів «Що таке академічна доброчесність?», «Як уникнути плагіату? Рекомендації», «Роль оцінювання у формуванні академічно доброчесного середовища». Лектори курсу: Тарас Тимочко, координатор проекту «Проект сприяння академічній доброчесності в Україні» (SAIUP); Сергій Горбачов, перший освітній омбундсмен в Україні; Орися Демська, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Валентина Галущак, доцент Луцького національного технічного університету; Єгор Стадний, директор аналітичного центру CEDOS.
