Everything starts with language. Language starts here
Кафедра перекладу Хмельницького національного університету була створена у 1999 році за ініціативи ректора Миколи Скиби. Це був своєрідний гуманітарний «прорив» – університет до цього готував переважно фахівців технічних і економічних спеціальностей. Першим завідувачем кафедри (протягом більше 10 років) був кандидат філологічних наук Володимир Крамар, відмінній знавець зарубіжної літератури, ерудована і доброзичлива людина з гарним почуттям гумору. Володимир Броніславович пигадує перші кроки на шляху становлення кафедри:
“Створюється робоча група на чолі з деканом Гуманітарного факультету М. Скибою і заступниками декана В. Третьком і Л. Станіславовою. Я на той час завідував університетським Центром мовної підготовки. Київський університет був моєю альма матір’ю, частина членів Фахової ради були моїми викладачами і на такій романтичній ноті до робочої групи долучають і мене. Розпочинається кропітка робота зі створення пакетів навчальних і методичних матеріалів, корегування наукових досліджень, підбору відповідних кадрів для нової кафедри, налагодженням зв’язків і обміном досвіду з провідними профільними кафедрами України.
Численні відрядження, участі в засіданнях освітніх нарад і комісій, переконування голів Фахової ради (О. Чередниченка), експертів (Н. Гнатюк) і просто найбільш непримиренних противників надання нам ліцензії (В. Радчука) на освітню діяльність з’їдали не менше енергії і часу, аніж основна практична робота. Були миті проривів, радості, були – і втоми, і ледь не відчаю, бажання відкласти справу. Але, зрештою, в 1999 р. наявність відповідність кадрів, матеріально-технічної бази, замовлень на спеціалістів профілю, енергія робочої групи й інших небайдужих гуманітаріїв (Ю. Бойко, О. Емця) привели до отримання пакетів акредитаційних документів на спеціальність «Переклад», першу гуманітарну спеціальність в університеті, що започаткувала новий гуманітарний напрям освіти в нашому університеті.
І сьогодні, я переконаний, кожен із осіб, що долучили енергію, знання й працю до відкриття спеціальності «Переклад» пишаються студентством, що отримало шлях в життя на нашій та споріднених кафедрах!”
Зараз кафедру очолює доктор філологічних наук Юлія Бойко. Юлія Петрівна є високопрофесійним фахівцем, чудовим спеціалістом у галузі англійської філології, красива й енергійна жінка.
Кафедра перекладу розвивається, створено колектив однодумців, сплав досвідчених викладачів і молоді. За допомогою колишнього ректора Миколи Скиби обладнано сучасний комп’ютерний клас синхронного перекладу, якому можуть позаздрити і у столичних університетах, існує велика лекційна аудиторія, гарна бібліотека довідкової і фахової літератури з перекладу. Завдяки зав. кафедри Юлії Бойко, яка успішно захистила дисертацію доктора філологічних наук, відкрито магістратуру, де навчається 40 студентів.
Зараз на кафедрі працюють 13 викладачів, з них 3 докторів наук, 7 кандидатів наук, 3 старших викладачів. Кафедра підтримує зв’язки і консультації з такими відомими фахівцями, як Лада Коломієць, Леонід Черноватий, Олександр Ребрій, Ірина Кобякова. Цінні поради з перекладу прози і поезії нам надають Інна Мельницька і Максим Стріха. Більшість викладачів є членами Всеукраїнської спілки викладачів перекладу, заснованої професором Черноватим.
Художній переклад як напрям діяльності кафедри почав розвиватися відносно недавно. Безумовно, студенти виконували курсові і дипломні роботи, присвячені проблемам перекладу художньої прози, але основна увага приділялась перекладу технічних і публіцистичних текстів. Поштовхом до систематичного навчання художнього перекладу стала порада професора Харківського національного університету Леоніда Черноватого щодо організації гуртка художнього перекладу. Такий неформальний гурток було створено під моїм керівництвом, під час занять ми аналізували і перекладали спочатку поетичні тексти, а потім короткі прозові твори К. Шопен, Д. Томаса, Д. Майкса.
Але системне навчання художнього перекладу почалось років десять тому, коли завідувач кафедри Юлія Бойко запропонувала мені викладати дисципліну «Інтерпретація тексту» не один, а два семестри, і відповідно, назвати предмет «Інтерпретація і переклад художніх творів»
Ми почали переклад поетичних текстів з гумористичної поезії, причому значний інтерес і навіть задоволення викликав переклад лімериків – особливого жанру англійської гумористичної поезії. Поетичний переклад дозволив краще виявити здібності наших студентів, і у 2010 році Ольга Мартинюк, студентка 5 курсу , взяла участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт у галузі «Переклад». Під моїм керівництвом вона перекладала гумористичні та сатиричні поезії, зокрема іронічні епітафії, і за свою роботу отримала 2 місце на конкурсі, що проводиться у Донецькому національному університеті. Це був гарний стимул для подальшої роботи над поетичними перекладами. У 2012 і 2013 роках мої студенти Тетяна Родіонова і Марина Лілітко посіли треті місця на аналогічному конкурсі, що відбувся у Херсонському державному університеті. Вони представили наукові роботи на основі власних поетичних перекладів.
Ми намагаємося відкривати для себе невідомих в Україні авторів. Я дуже вдячний редакції журналу «Всесвіт», головному редактору Дмитру Дроздовському за те, що вони оцінили вдалі переклади моїх здібних студенток Юлії Якимчук і Марії Малкової і надрукували переклади 6 поезій Крістіни Россетті і Сари Тісдейл. Схвально оцінив поетичні переклади Ю. Якимчук, М. Малкової та Т. Родіонової і головний редактор альманаху « Новий Протей», відомий перекладознавець Олександр Кальниченко. У випуску №1 альманаху за 2015 рік надруковано переклади 7 творів американських і британських поетів.
Особливо хочу сказати про нашу випускницю Тетяну Родіонову, Таня – талановита перекладачка, гарний організатор. Вона об’єднала своїх друзів у проект «VERBація» у 2013 році. Проект займається колективним перекладом за участі 3-5 чоловік. Учасники проекту Тетяна Родіонова, Юлія Дідоха, Вероніка Ядуха, Катерина Абдувалієва переклали твори засновника слем-поезії Марка Сміта українською та п’єсу українського драматурга Дмитра Левицького «Синій Бус» англійської. Переклади творів Марка Сміта були відзначені премією «Метафора» і надруковані у № 7-8 журналу «Всесвіт» за 2015рік. У минулому році учасники проекту займалися перекладом поезії бітників.
VERBація неодноразово брала участь у форумі книговидавців у Львові та інших літературних фестивалях, а Тетяна і Юлія також представляли свій проект у Польщі на семінарі для молодих письменників і перекладачів.
Безумовно, головне місце у роботі гуртка, у навчальному процесі займає переклад прозових творів. На мій погляд, найбільш професійно і системно художнім перекладом займається наша випускниця Ірина Сав’юк. Ще коли Ірина виконувала дипломну роботу під моїм керівництвом, перекладаючи оповідання Кетрін Мейсфілд та твори Кейт Шопен, я помітив її неабиякі здібності та гарне відчуття стилю. Після закінчення університету Іра продовжила перекладати, виставляла свої роботи в Інтернеті і зрештою знайшла однодумців, з якими разом переклала казки Р.Кіплінга. У 2009році у видавництві «Навчальна книга – Богдан» вийшла друком книга «Такі собі казки» обсягом 128 сторінок, перекладачем якої була Ірина разом з Наталією Дьомовою та Володимиром Чернишенком. Після народження доньки Ірина продовжувала свою діяльність, і у 2015 році у тому ж видавництві було надруковано науково-фантастичний твір сучасної авторки Конні Вілліс «Книга судного дня», яку Ірина переклала спільно з В. Верховинським, обсягом 576 сторінок.
Зараз Ірина Сав’юк працює з декількома видавництвами, перекладає художню і спеціальну літературу. Минулого року вона створила невелику компанію, яка надає перекладацькі послуги. Як говорить Ірина, «основним процесом для мене є висока якість та професіоналізм, бо так мене навчили в alma mater».
Переклади прозових творів наших студентів і випускників друкувались у «Всесвіті». Так, ми познайомили українського читача з оповіданнями чудової американської письменниці Кейт Шопен (№1-2 за 2013 рік) у перекладах студенток Юлії Дудчак, Алли Слісаренко, Анжеліки Брикової. Також, досить оперативно наша випускниця Марина Лілітко і я переклали велике інтерв’ю лауреата Нобелевської премії за 2013 рік Еліс Манро (№7-8 за 2014 рік). Наша випускниця 2015 року, талановита студентка Оксана Морозовська посіла перше місце на Всеукраїнському конкурсі «Художнє слово у світовій культурі» у номінації «Переклад прози», що відбувся у тоді ще мирному луганську у грудні 2013 року. Сподіваюсь, будуть нові переклади, нові публікації, нові художні відкриття.
Як і на кожній кафедрі, у нас є свої проблеми. По-перше, це потреба у носіях мови, які б працювали викладачами на регулярній основі. По-друге, працевлаштування випускників. Хоча у нас склались гарні відносини з Хмельницькою торгово-промисловою палатою, з Хмельницьким бюро перекладів, яке очолюють чудові фахівці і гарні організатори Ірина та Едуард Сусліни, які охоче беруть на роботу наших випускників, але проблема залишається.
Навчати студентів-перекладачів складно, цікаво і важливо. Як гарно сказав герой роману С. Кінга «11.22.63», «Найкраще для вчителя – це коли, його учень чи учениця відкривають у себе талант. Нічого кращого немає на землі за це відчуття».